Деймон Сальваторе

- Як ти можеш бути з ними заразом? - Я ні з ким не заодно, ти просто мене дратуєш і я хочу, щоб ти здох.

- О Боже! Ти налякав мене. - Зроблю свій внесок у нічний дозор. - Дякую. За те, що охороняєш нас. Мене. - Це ж я. Твій вірний охоронець. Тихий і незворушний. - Ти пив? І ти сумний – погане поєднання. - Ні, я не сумний. Сум - це емоції, властива тим, кому не все одно. - Та гаразд, Деймон. Це не правда. Тобі не всеодно.

Давай не будемо нікого вбивати. Твої слова, просто нагадую...

— Кохання болюче, безглузде і його значення переоцінюють. — Тільки якщо її немає. (Я був закоханий! Це боляче, безглуздо та перебільшено.)

- Вони відпускають вогні в небо. Ти можеш у це повірити? Японські вогні як символ прощання з минулим. Ну, термінове повідомлення – ми не японці. Ти знаєш, хто вони? Діти. Начебто, запалюючи свічки, можна все виправити, або навіть промовивши молитву, або вдаючи, що Олена закінчить не так, як решта — вампіром-вбивцею. Глупість, марення. Нестерпні, маленькі діти. Я знаю, що ти скажеш:«Так вони почуваються краще, Деймон». І що? Як довго це триватиме? Хвилину? День? Що це змінить? Тому що, зрештою, коли ми втрачаємо когось, кожна свічка, кожна молитване змінить той факт, що єдине, що в тебе залишилося, - це дірка в твоєму житті на тому місці, де раніше був той, хто тобі небайдужий. І камінь. З вирізаною на ньому датою народження, яка, я певен, ще й неправильна. Ну що ж, дякую, друже. Спасибі, що кинув мене тут як нянька. Тому що я мав піти ще давно. Дівчина мені не дісталася, пам'ятаєш? Я просто застряг тут, лаючись зі своїм братом і придивляючись за дітьми. Ти мій боржник. — Я теж сумую за тобою, друже.

- Моя нова подружка. Енді Стар. Репортажі із бойових дій. - Це не так називається. — Я знаю, мені просто подобається, як звучить.

— То який план? - Розділяй і володарюй. Для початку потрібно відвернути їх чимось блондинистим.

— Скільки йому потрібно, щоб прийти до тями? — Пару днів… плюс мінус… — Але ж пару днів минуло. — Значить, плюс.

Я люблю тебе, Олено! Я люблю тебе так сильно, що навіть не можу зробити нічого егоїстичного. Чому ти цього не розумієш?

Давай до діла: я вбив тебе, ти хочеш помсти. Вставай у чергу!