людина

І все ж таки добре, що десь там ходить симпатична тобі людина.

- Ти пішов погуляти, зависаєш, відриваєшся. Заганяєш дурниця симпатичним телицям. І раптом — ой хто це? Співробітник податкової... і дивиться на тебе. І що він бачить? А бачить він молодого хлопця із шикарним будинком, необмеженим запасом бабла та без роботи. І який висновок зробить податківець? - Я наркобарига? - Ні! У мільйон разів гірше. Ти ухиляєшся від податків!

У чоловіка є тільки два шляхи - або він стає рабом жінки, або перетворюється на ката, вбивцю, що терзає її тіло і душу.

Я збирав у душі уривки спогадів, як збирають у купу осіннє листя, щоб спалити їх.

Краще нічим не займатися, аніж займатися нічим.

Чи мало що там було десять років тому. Що було, все відгоріло, і попелище бувось поросло. Не цікаво. Не потрібно. Дивитися треба тільки вперед – які б радості та смаколики не залишалися там, у минулому. Якщо озиратися – неодмінно спіткнешся і впадеш. Тільки вперед.

Адже ти ніколи не розлучишся зі своєю музикою... Не важливо, що б не сталося, тому що кожного разу, коли в тебе трапляються неприємності, це єдине місце, куди ти можеш втекти і просто перетерпіти.

Бездоганні злочини існують: навіть найкращі поліцейські зізнаються вам під кінець кар'єри, що у кожного з них на совісті тяжкий тягар нерозкритих справ.

Справжня самота — це присутність людини, яка тебе не розуміє.

— Якщо якась частина Волан-де-Морта вижила у будь-якому вигляді, ми маємо бути готові. І я боюсь. - Я теж. — А я нічого не боюсь. Окрім мами.