людина

Бути людиною означає взяти на себе якусь відповідальність, а не просто заповнювати собою простір.

П'яний чоловік затесував в'язок, розрубав ніс. Лікували у лікарні 22 дні, залежав 5 р. 50 к. Не міг віддати.«Підемо до поліцейського управління». — Пішов, увели до кімнати, замкнули:«Коли принесеш, тоді випустимо».

Ми входимо вдвох туди, де ростуть весняні дерева. Такі блискучі, такі гладкі, так близько один до одного їхні стовбури, Світле листя, наче хмари на небі. Ти дивишся вгору і потрапляєш у пастку. Ти віддаляєшся на кілька кроків: три чи чотири дерева між нами. Ти зникаєш з уваги, Так, ніби було винесено вирок. Ми так близько і так нарізно. Ми ніколи не зустрінемося.

Не думаю, що я маю комусь щось доводити. Я не чекаю від когось подачок. Я не з тих людей, які кричать«Дайте мені шанс! Я покажу вам, на що здатний! Знаєте, мені насправді все одно.

Коли тобі тепло і м'яко, мудріше спати і мовчати.

— Цікаво, хто такий розумний написав: Сатана ЖиФФ? - Сатаністи албанці?

Я пішов від світу не тому, що мав ворогів, а тому, що мав друзів. Не тому, що вони шкодили мені, як це зазвичай буває, а тому, що вони вважали мене кращим за мене. Цієї брехні я винести не міг.

Природа – вона свого вимагає; вилаєшся, і немов на душі легше; отже, потреба така, без цього на світі не проживеш...

Той останній шлях він уже ніколи не міг згадати. Колихалися попереду німецькі спини, бовталися з боку на бік, бо хитало Васкова, ніби в дошку п'яного. І нічого він не бачив, крім цих чотирьох спин, і про одне тільки думав: встигнути вистрілити, якщо свідомість втратить. А воно на останній павутинці висіло, і біль такий у всьому тілі горів, що гарчав він від болю того. Гарчав і плакав: знесилів, мабуть, украй. І лише тоді він свідомості своїй обірватися дозволив, коли гукнули їх і коли зрозумів він, що назустріч ідуть свої. Російські…

В мене дивний організм. Я не пам'ятаю нагоди, щоб робота втомлювала мене. Зате неробство мене виснажує.