людина

- Ти з глузду з'їхав! — Ви що, не чули про цілющі властивості сміху?

Під цим небом народжується дуже мало істот, чиї бажання мають якесь значення.

Думаю, я вперше відчув тоді потребу не бути. Не померти і вже тим більше не накласти на себе руки – просто не бути. Цей бридкий, ворожий, потворний світ мені не годився – як і я йому. Світ був чужий мені, а я йому.

Я щиро вважаю, що саме шовінізм призвів до розпаду жодної імперії. Я щиро вважаю, що саме шовінізм є тією лопатою, яка кидає куточок у топку бронепоїзда, який летить на всіх порах прямий у бетонну стіну. Цей шовінізм треба викидати. Викидати з голови, викидати зі своїх тверджень, викидати цю поблажливість до інших народів, тому що в результаті можна залишитися, як то кажуть,«одному на крижині».

Я хочу, щоб ти взяв цей степлер і вбив у лоб. Це не вирішить проблему, але зробить мене щасливішим. Набагато. Це ж весело! А тепер іди обливайся кров'ю десь в іншому місці.

- Що з вашим носом? - Тобі треба приспати твого брата! — Пробував, він покусав ветеринара.

Ви думаєте, що все так просто? Так, все просто. Але зовсім не так...

Добре бути чесним.

Чи є у цієї темряви ім'я? Ця жорстокість, ця ненависть, як вона знайшла нас? Вона прокралася в наше життя, чи ми самі знайшли та прийняли її? Що сталося з нами? Ми відправляємо наших дітей у світ, як на війну, сподіваючись на їхнє повернення, але знаючи, що деякі загинуть дорогою. Коли ми збилися зі шляху? Нас огорнули тіні й поглинула темрява... Чи є у цієї темряви ім'я? Може... це твоє ім'я?

Люблю дзвінкі фрази. Вони ніби з повітря з'являються. Якщо зберете в одному місці кількох однодумців, і в одного раптом вирветься така фраза, то вона, швидше за все, піде в народ, причому вірусними темпами. Мене завжди дивує, як мало у кіно добрих афоризмів.