людина

Білки це такі люди, які пережовують їжу, а потім забувають, що з нею робити далі. Вони забувають, що їжу треба ковтати. Вони випльовують пережовані шматки і ховають їх у кишенях. Або прибирають до себе у сумочку. Насправді це не так симпатично та мило, як це звучить.

Твої зовнішні прояви - відображення того, що сидить у тебе всередині, і навпаки. Тому нерідко, вступаючи в лабіринт своїх зовнішніх проявів, ти потрапляєш у лабіринт у собі. І це часто буває небезпечним.

Я завжди кажу: якщо до вас не приходить ОМОН, то ваш бізнес поганий.

Я не думаю про своє акторство як про щось довготривале. Мені здається, що я можу залишити це заняття будь-якої миті.

Прив'язалася якась зараза, і нічого не зробиш. Це марення, як місячні, накочує, час настав — і нікуди не дінешся. Його не зустрінеш у дверях і не скажеш:«Вибачте, я зараз зайнята, загляньте пізніше».

Можна бути великим вченим і все-таки уявлення не мати про звичайнісінькі в житті явища, і все-таки будувати найфантастичніші здогади побачивши загальновідомі речі.

Я вам навіть пояснити не можу, я тільки відчуваю, що це як у могилу: ніколи не пізно і завжди рано.

А хто був слабким — сильним став тоді. А хто був сильним — став ще сильнішим. І кричали вороги вражені: «Може, російські зачаровані?! Їх спалиш вогнем, а вони живуть! Їх пронизаєш стрілою, а вони живуть! Їх уб'єш сто разів, а вони живуть! А вони живуть і борються! Були річки від крові червоні-червоні, Було небо від диму чорним-чорно... І була Земля, непідвладна Ніякому ворогові на віки віків!

План, що й казати, був чудовий: простий і ясний, краще не вигадати. Недолік у нього був лише один: було зовсім невідомо, як його виконати.

Ронан не відповів. Мовчання ніколи не бралося за неправильну відповідь.