людина

- Біда в тому, - міркував він, - що всі ми відчуваємо надії, говоримо, що гірше не буде, але немає«гірше» і«краще», є тільки«зараз». І все йде, як іде.

Я ж знаю, що в тебе в голові... Я думаю про те саме з тих пір, як потрапив сюди... Чому я не взяв іншу таблетку?

Приходьте ще – нам без дурнів нудно!

Коли люди запитають тебе, що тут сталося, скажи їм, що Північ пам'ятає. Скажи їм, що зима прийшла до будинку Фрєєва.

Чистилище як би посередині. Ти ніби й не зовсім гівно, але й до вершин ти не дістався. Як Тоттенхем.

Чого тільки не навчишся, коли вибору немає.

Якщо в тебе вистачить сміливості, щоби сказати«прощай», життя нагородить тебе новим«привіт».

Викладати істину деяким людям - це все одно, що спрямувати промінь світла в совине гніздо. Світло тільки зіпсує совам очі, і вони зчинять крик. Якби люди були неосвічені лише тому, що нічого не вчилися, то їх, мабуть, ще можна було б просвітити; але ні, у тому засліпленні є система… Можна розсудити людини, який помиляється мимоволі; але з якого боку атакувати того, хто стоїть на сторожі проти здорового глузду?

Одна з найдавніших потреб людини: щоб був той, хто хоче знати де ви, коли ви ввечері не повернулися додому.

Книги Норріса викликали сильне обурення суспільства, на яке Норріс холодно і спокійно відповідав:«Чи чорта мені в їхній думці? Я до них не підмазуюсь. Я кажу правду".