людина

Щось я розчулився - зі мною таке буває.

Запитай себе, чи ти щасливий, і ти перестанеш бути щасливим.

Це не система. Це люди. Це я, це ми, ви, це все. Це не система. Це люди. Всі люди кожним своїм зітханням хочуть заслуговувати на схвалення малодушної погані. Це ми будуємо на собі такі системи, якими потім обурюємося. А немає системи насправді. Збудувати собі ідола і поклонятися, збудувати собі диявола та скидати все на нього. Але будівельник один — ми. Немає системи, є підлість. У мені, у тобі, у всіх, у кожному. Озлоблена малодушна підлість, що відводить очі від своїх відображень і з піною біля рота намагається заслужити собі виправдання.Схвалення заслужити, галочку. Вліпіть мені галочку, пане слідчий, що я гарна. Погладьте мене по голові та відпустіть. Ось вона« система».

Я говорила довго і непереконливо, наче говорила про дружбу народів.

Нам подобаються люди, які сміливо кажуть нам, що думають, за умови, що вони думають так само, як ми.

«Він сидів задумливий і сумний...» Твоє обличчя я не бачу, але плечі у тебе явно задумливі й сумні...

— Дорогий діамант дорогої оправи вимагає. — І гарного ювеліра.

У джунглях наших законів процвітає закон джунглів.

Справжній мужик — той, хто вважає стрибок вищим за голову нормальною роботою.

Огидні, нікчемні, темні діяння, які ми робимо віч-на-віч і безкарно, краще характеризують нас, ніж великі злочини.