правда

Щасливим можна бути будь-якої пори року. Щастя — це взагалі такий особливий п'ятий сезон, який настає, не зважаючи на дати, календарі і таке інше. Воно як вічна весна, яка завжди з тобою, за тонкою скляною стінкою оранжереї. Тільки стіна ця так дивно влаштована, що іноді її непрошибити і з кулемету, а іноді вона зникає — і ти провалюєшся в цю оранжерею, на це щастя, на цю вічну весну. Але варто тобі забути, як приходить сторож — і видворяє тебе надвір. А на вулиці все строго за календарем. Зима — то зима. Осінь - так осінь. Звичайна весназ авітамінозом та заморозками - так звичайна весна. Але оранжерея нікуди не зникла, в неї можна повернутися будь-якої миті, головне — повірити в те, що скляна стінка зникла, без удавання, без показної бадьорості і довгої підготовки, мимоволі, щоб вона й справді зникла.

Цілком різні, але при цьому до неможливості близькі.

Все на світі кінчається, товариші.

Нехай життя — ця стара брехня — інших, Задоволених, порожніх і бездушних, Приваблює грою міражів своїх І блиском їхніх повітряних фарб.

Коли множаться закони та накази, зростає кількість злодіїв та розбійників.

— Після того, як я повернув каміння на місце, я подумав… Може, мені варто пожити тим життям, яке Тоні казав мені отримати. — І якою вона вийшла? - Приголомшливою.

Якщо ви хочете щось занапастити, проявляйте холодність. Щойно почуття, думки чи дії замерзають, відносини стають неможливими. Бажаючи розлучитися з чимось у собі або дати комусь відставку, ми перестаємо звертати на людину увагу, запрошувати її і помічати, намагаємося з нею не зустрічатися, не бачити її і не чути.

Примари водяться скрізь. Ми носимо їх із собою, куди б не вирушили.

— Боже, благаю тебе нехай це буде гвинтівка... — Ні, просто я так радий вас бачити!

Коли все можна, це так само погано, як коли не дозволено нічого.