правда

— А ви знаєте, що акторів не ховали на церковному цвинтарі? — Та тому що ховати не було чого! Вони згоряли на підмостках у пекельному полум'ї.

Амур з досадою норовливою Вступили в сміливу змову, І для голови твоєї безславної Готовий вже мстивий убір.

Позаростали стежки-доріжки, Де проходили милі ніжки, Позаростали мохом, травою, Де ми гуляли, милий, з тобою.

Об'єднатися проти спільного ворога це просто. А тепер ми маємо об'єднатися заради загального блага.

Скільки може витримати людина? Набагато більше, ніж йому здається. Людина може багато, може все і ще стільки ж.

Поцілуй мене чи... убий, хоча ми обидва знаємо, що ти здатний лише на перше...

Нехай дівчина подумає. Це завжди корисно.

— Ви не могли б додати до кави трохи віскі? - 25, 50, 100...? — А скільки потрібно, щоб зробити мене щасливою?

Мені жилося непогано, але щасливий я не був.

— Вона тебе кохала. - Вона так сказала? - Ні. Вона тільки й говорила про те, як тебе прикінчить. Ось як я здогадався.