правда

У міській квартирі затишок створити непросто — один для цього розставляє по всіх кімнатах порцелянові статуетки піонерів, балерин та письменників, куплені на блошиному ринку; інший у художньому безладді розкидає розумні книги у себе на письмовому столі, та ще й у кожну вставить по п'ять закладок; третій перед духовкою, в якій рум'яниться дюжина курячих гомілок із супермаркету, ставить крісло, закурює трубку і змушує лежати біля своїх ніг на синтетичному килимку кімнатного собаку розміром із кішку; четвертий… Втім, усе це у місті. У селі, для того щоб створити затишок, достатньо затопити пічку або напровесні виростити на підвіконні огірки, вкриті ніжною молочною щетиною.

Небезпечними завжди виявляються ті, від кого цього найменше чекаєш. Он той хлопець у кутку бару — в окулярах та з книгою. Може, він вирубає мене однією лівою? Вплутаєшся з таким у бійку, і хрін його знає, чим справа обернеться. Глибоко буває там, де не чув.

Хто не розуміє вашого мовчання, мабуть, не зрозуміє і ваших слів. (Хто не розуміє вашого мовчання, навряд чи зрозуміє ваші слова).

Боягуз той, хто боїться і біжить; а хто боїться і не біжить, той ще не боягуз.

- Тут справа не в даху, а у погляді, в голосі. На якийсь момент я навіть забув, що розмовляю з темним… – обережно помітив Аліра. - Щось з ним трапилося, через що він вирішив нам допомогти. І ця мова про його князя. Особливо те місце про наставника. Може, він був учнем? Ні, я зараз точно ображусь… всього лише учень… – Тоді до чого тут фраза про життя? - У розмову втрутилася ельфійка. - Щось мені підказує, що ми маємо справу зі спадкоємцем Темного Князя, причому спадкоємцем, який розчарувався у своєму батькові. Ого! А мене збільшили! Тепер я вже свій власний син. Чи не так, кумедно?

Так, все, що є у світі великого, живе у мовчанні. І каже тишею.

Нічого, нічого, у в'язниці тебе перевиховують, років за десять повернешся іншою людиною!

Жінки мінливі.

Насолода приїдається. Кислі фрукти та колкі жінки додають життя гостроти.

Натовпом людей, а не тіней Повна здавалася темрява.