правда

- Прошу вибачення? – Я хочу… Я так хочу… – Що ти хочеш? – Його.

Це питання дуже делікатне. Десь дуже прикро. Мене особисто він просто вбиває.

Мені похрену, що ти нічого не знаєш, я все одно тебе катуватиму!

Невже творець створив людей недосконало?

Визнаватись у своїх недоліках, коли нас дорікають їм, — це скромність, відкривати їх своїм друзям — простодушність, довірливість, виставляти їх перед усіма — гордість.

У кого більше каліцтво? У того, хто не може ходити чи говорити, чути чи бачити, або у того, хто не здатний сміятися, плакати та любити?

— Де ти взяв ці ключі? - Мінет допоміг. - Що?! — Прибиральник, так його звуть. - Його звуть Луї! — Передай йому мої вибачення.

Може вистачить вирячитися?! Дівчат, чи що, не бачили? Вони такі самі, як у кіно або на картинках.

Коли хтось вимовляє твоє ім'я, не дивлячись у вічі, ти вже нічого не можеш зробити. Він чи вона вже все вирішив.

Поки ми тут, на землі, будуємо плани, там над хмарами сміються, готуючи нам несподівані події та випадкові зустрічі.