правда

— Ти сказав, що не битимешся з братами. — Ти мені не брат. Колись ти був моїми ногами, але це у минулому.

Це ще не казочка, це ще тільки мастило.

Здрастуйте, мене звуть доктор Хаус! І чи давно ви вже психопатка?

— Скажіть, чому, коли щось відбувається, ви троє завжди опиняєтеся поряд? — Повірте, професоре, я ставлю собі те саме питання вже шість років.

І як же важливо відчути життя не поодинці, а з кимось разом. Тому що разом завжди сильніше, ніж самотужки.

Сер, не треба мене злити. Я в гніві неприємний.

Якби люди знали, як приємно ходити дахами, вони б давно перестали ходити вулицями.

— Як ви вважаєте, ми колись зможемо жити нормально? - Нормального життя не існує, - відповів Метт. — Є просто життя.

- Як я виглядаю? - Як жертва автокатастрофи. — Гарно, мабуть.

Нестабільності я не визнаю, Противні, бридкі, мерзенні мені натури, Зміняють вічно суть свою, Як ртуть від змін температури.