правда

— Про що ви думаєте, коли думаєте про вбивство? - Я думаю про Бога. - Добро і зло? — Добро і зло до Бога не мають жодного стосунку до Бога.

У бізнесі щодня — це новий день і новий початок.

Віртуальність – наш порятунок від правди.

Ми разом, чи надовго, чи нема — хто знає? Ми разом, і цього достатньо. Навіщо нам усілякі церемонії?

Зроби так, Господи, щоб наші улюблені виявилися гідними нас. Щоб ми принаймні ніколи не дізналися, що це не так.

- Чому немає корсета? І панчоха теж... — Мені неприємно в них. — Існують норми одягу. - А хто їх встановлює? Якби норми наказували вплітати у волосся живу оселедець, дотримувалася б ти їх? - Алісо!

Життя щасливої ​​людини – смуга надзавдань.

Соромитися власних сліз означає не визнавати свої почуття.

Пізнього ранку я мляво встаю, відразу ліньки виганяю без жалю, але від цього так втомлююся, що лягаю, поступаючись втомою.

Хто любить сходження, повинен прийняти і занепад, адже те й інше нероздільне.