правда

А захоплюють мене такі книжки, що як їх дочитаєш до кінця — так одразу подумаєш: добре, якби цей письменник став твоїм найкращим другом і щоб з ним можна було поговорити по телефону, коли захочеться.

Є в людині стіна, біля якої його розстріляли. Є в людині кулі, ним самим розціловані, є в людині багно, з якого ніхто не вийшов, є в людині темрява, не вкрита ганчіркою совісті.

— Ми з тобою, як кішка з собакою. - Так. Або як олія з водою. — Або як наждачний папір із голою дупою. - Грубо. — Ти був би дупою.

Нагадувати було нелегко. Правда, він смутно пам'ятав, що пив саме для того, щоб забути. І допився настільки, що не пам'ятав, що ж йому все-таки треба забути. Зрештою, він почав пити, щоб забути про те, скільки він п'є.

Давати, нічого не чекаючи натомість, бути поруч, коли тобі справді потребують: ось справжнє кохання.

Знаєте, чим пахне опале листя? Корицею!

Усі вмирають. Всі заслуговують на смерть. Я збиралася померти від старості. Таким був план.

Війни починають колись хочуть, але завершують, коли можуть.

За такий короткий термін старе зруйнувати можна, а створити нове дуже важко. Не можна…

Від лідерства неможливо відмовитись. Його неможливо втратити чи отримати.