правда

– Кальмари на шампурах – це ще гірше, ніж твоя ідея з рибним рестораном минулого року. — Дорога, пригадай, що говорили полковнику Харланду Сандерсу в п'ятдесят шостому:«Меню з курячих страв? Та ви збожеволіли!» Якщо так, тоді я готовий вважатися божевільним. Дорога, нашій славі ще заздритимуть у«Баскін Роббінсі»!

Хто підкаже, що тепер вирішувати: Може зжалитись і гнів змінити на милість, Злитися, плакати чи таки прощати Вас... за те, що Я закохалася?

Іноді, блукаючи в темряві, ми натикаємося на щось добре.

— А якщо я змахну паличкою і нічого не станеться? - поцікавився Гаррі. — Тоді відкинь паличку вбік і дай йому кулаком у ніс, — порадив Рон.

Коли когось любиш, твоє серце відкрите для болю, це сумна правда. Може, він розіб'є тобі серце, а може, ти розіб'єш йому серце. І вже не зможеш дивитися на себе, як і раніше. Так буває. Ви бачите двох. Вам здається, вони створені один для одного, але нічого не відбувається. Думка про те, що твоє щастя іноді від тебе не залежить, нестерпна. Цей важкий вантаж, як крила. Вони важкі, ми відчуваємо їхню вагу, але це тягар піднімає нас у небеса. Цей вантаж дарує нам можливість літати.

Є речі, які не можна контролювати. Битви, які не можна виграти. Зрештою, єдине, що в нас залишається – це люди, яким ми віримо.

Тієї ночі був дощ. Нагріта земля була сита і вологи не просила, вона ковтала воду через силу, захлинаючись, більше не могла, пускала бульки навколо ганку. кружляла хата, як кинутий човен, у якому двоє... горілиць... лікоть до ліктя... лежали.

... я люблю тебе і хочу, щоб ти був гідний себе.

—... Знаєш, це все одно що стрибати з палаючого будинку. Краще вже зламати ноги, ніж згоріти. - Поки не впадеш, здається, що краще.

- Ні, я не розумію, - з напускним обуренням вигукнула Ілона. – Чому немає такого способу самогубства: лягти у ванну з пелюстками троянд, випити склянку полуничного соку, з'їсти плитку шоколаду та померти від блаженства?!