правда

І він з пафосом став викладати матеріал (При загальній тужливій увазі) - Забуваючи, що раптом брати людей на переляк Непристойно в пристойній компанії.

Приймеш синю пігулку - і казці кінець. Ти прокинешся у своєму ліжку і повіриш, що то був сон. Приймеш червону пігулку - увійдеш у країну чудес. Я покажу тобі, чи глибока кроляча нора.

Ні, не сьогодні дано мені дізнатися про свою смерть ; не сьогодні і ні в який інший день. Я помру для інших, але сама не побачу, як умираю.

Ви втратили нюх. Ви забули закон джунглів, дивлячись на мене зверхньо.

Я біг, бо треба було бігти. Я не думав, куди це мене приведе.

— Я залишила тобі записочку з вдячністю за те, що ти дозволила спати у твоїй постелі. — Спасибі, але я звикла до готівки на ліжковому столику.

Не всякий раз, коли ми грюкаємо дверима, ми справді прагнемо піти. Найчастіше це просто гучний привід, щоб залишитися.

Коли віддаєш скупо, скупо й отримаєш. Коли віддаєш цілі світи, неймовірно величезною буде і твоя нагорода.

— Те, що ти бачив... — Я не бачив нічого, бо весь ранок був тут, отже, просто не міг нічого бачити, ясно? Повірити не можу, що ти спав із королевою! - Ти ж нічого не бачив!

У кому є бажання зробити приємне, багато що слід прощати і багато прощається.