страх

Все«дихає», і не треба боятися того, що за вдихом слідує видих. Найгірше це спробувати зупинити або заблокувати дихання. Тоді неминуче задихнешся.

Це не тих ворогів, що проклинають тебе в обличчя, ти маєш боятися. А тих, що посміхаються, коли ти на них дивишся, і точать ножі, коли ти повертаєшся до них спиною. (Не той ворог страшний, хто проклинає тебе в обличчя, а той, що зустрічає тебе усмішкою і точить ніж, коли ти повертаєшся спиною.)

... Але найсильніше, найнищівніше — Біла Безмовність у його безпристрасності. Ніщо не ворухнеться, небо яскраве, як відполірована мідь, найменший шепіт здається святотатством, і людина лякається власного голосу. Єдина частка живого, що пересувається по примарній пустелі мертвого світу, він страшиться своєї зухвалості, гостро усвідомлюючи, що він лише черв'як. Самі собою виникають дивні думки, таємниця всесвіту шукає свого вираження. І на людину знаходить страх перед смертю, перед«богом», перед усім світом, а разом зі страхом – надія на воскресіння та життя та туга за безсмертям – марне прагнення полоненої матерії; ось тоді людина залишається наодинці з«богом».

— Яка жахлива, твоя гордість! - Це все що у мене є.

Таємниці рідко виходять назовні або розкриваються тим шляхом, що підказує нам наш страх.

У вас є пігулки від моєї провини? Я щойно зробила найжахливішу помилку в моєму житті.

Діючи наперекір страхам, ти відчуєш себе вільним.

- Зодіак? - Сім жертв. - Дамер? — 17. — Жах кошмарний, старий. А на вид на тебе не подумаєш. - Це " Справжній злочин ", Дін. Це хобі. - Ні. Рибалка або вишивання - це хобі. Захоплення статистикою серійних убивць - це хвороба.

Страху не знають лише люди, зовсім позбавлені уяви.

Тепер увесь світ стоїть на краю, дивлячись униз на чортове пекло. Всі ці ліберали, інтелектуали, солодкоголосі базікання. І чомусь раптом ніхто не знає, що сказати. Піді мною це жахливе місто, він волає як скотобійня, повна розумово-відсталих дітей, а ніч смердить блудом і нечистою совістю.