вічність

Незрозуміло, хто завдав перший удар: ми або вони, але вічний сутінок влаштували люди.

Уве, втім, безнадійним себе не вважав. Просто, на його думку, речі люблять місце та порядок. Не можна йти по життю, ось так легко розкидаючись і розмінюючись ними. Наче сталість нині нічого не варта. Нині люди змінюють старе на нове настільки швидко, що вміння робити щось довговічне стало непотрібним. Якість – кому вона тепер потрібна?

Душевні рани незримі, але вони ніколи не закриваються; завжди болючі, завжди кровоточиві, вони вічно залишаються розгорнутими в глибинах людської душі.

Вона — ціла епоха у твоєму житті. Якщо ти з нею розлучишся, то втратиш єдину живу істоту, яка розділила з тобою цей час. Ось що тебе лякає. Ти боїшся важкого тягаря самотності у вічному житті.

Краса приводить нас у відчай, вона - вічність, що триває мить, а ми хотіли б продовжити її назавжди.

Ох! знає мій добрий геній, Що вважав би за краще я скоріше Безсмертя душі моєї Безсмертя моїх творінь.

Земна радість - це лише мить Перед вічністю, яка на нас чекає.

У житті бувають чарівні моменти, тому що деякі люди здатні дати тобі відчути вічність.

Ніколи не бійся миттєвостей – так співає голос вічності.

Справа в тому, що людина не тільки споконвічно бреше, вона також споконвічно вірить у добро, красу і досконалість і бачить їх навіть там, де їх зовсім немає або вони існують лише в зачатку.