життя

Чортові гроші. Вічно через них засмучуєшся.

Кожен повинен сам платити за свою дурість, інакше він ніколи не розуміє.

— Там ваша сестра народжує, а ви дбаєте про машину. — Від чоловіків тут мало толку. — Але ж ми можемо випити.

- Артур Каррі. Чув, що ти з рибками балакаєш. — Я чув, що ти одягаєшся в костюм кажана. Як реальна миша? — У Готемі це 20 років спрацьовувало.

Копили, копили... Копили, копили... На старості років собі спальню купили. Таку б спальню раніше мати, Можливо довше могли не старіти.

Ось чому, чому я маю міняти всі свої плани тільки тому, що якісь два дебіла закрилися в холодильнику? Може тому, що вони мої друзі?

— Ти так і їстимеш із коробки? Я ж дав тарілку. - Смак від цього не зміниться.

Я хочу жити, як бідна людина з грошима.

Я був те, що називається закоханим. Я не тільки уявляв її собі верхом досконалості, я і себе за цей час мого нареченого уявляв теж верхом досконалості.

– Я хочу подати заявку на капітана команди. – Вже надто пізно, я ж сказав: до кінця дня. – Але ж Ви не сказали, що до кінця навчального дня. - Гей. Чому ти передумав? - Я потримав за руку хлопця. - Розумію. Дуже розумію.