життя

Ця книга не "з привітом". "З привітом" бувають лише тупоголові руді дівиці в комедіях п'ятдесятих років.

— Це — квиток у кіно з нашого першого побачення, це — шкаралупа з того дня, як ти вперше приніс мені сніданок у ліжко, а це [тримає в руках камінь] — із музею, де ми вперше... були разом. Так, я іноді обмінюю подарунки, але я зберігаю речі, які мені справді дорогі! — Навіть не знаю, що сказати... Вибач, але це ось брати не варто. Йому близько мільйона років і багато народу його шукало після цього...

Сучасний світ позбавляє людину необхідності мислити. Очі нам замінює виховання, думки – правила, власна думка – стереотипи, бажання – рекламні ролики. Все вже придумано, зафіксовано, розкладено на свої місця... Не думай, а слухай, дивись і запам'ятай. Про тебе вже подбали. Мій голову цим шампунем, спи на цих ліжках, носи ці джинси. Так, звичайно, ти маєш право вибору, але до чого воно? Поки ти вибиратимеш, розмірковуватимеш, аналізуватимеш, час піде. От і не забивай голову будь-якою нісенітницею. Живи комфортно, нехай кожен твій деньбуде святом безмежного вжитку.

Там, де зрада, брехня і безчестя залишаються безкарними, суспільство уподібнюється до арені, повної диких звірів, що розривають один одного на частини.

Самовідданість у дусі дворецького Вателя, який пронизав себе шпагою, коли принцу Конде вчасно не подали до столу рибне блюдо, нічого крім поваги викликати не може, хоча, звичайно, вивалювання власних кишок на дзеркальний паркет — вчинок, у пристойному будинку зовсім неймовірний.

І де натяк? Такі я не зрозуміла ваш модний гумор.

Я дуже люблю сніг, - він нагадує мені цвітіння мигдалю навесні.

- Як це називається, коли тебе долає злість і страх одночасно?! — Ммм… не знаю… злотрах?!

Хто церемониться із собою, з тим не церемоняться інші.

А мурашки справді повзають.