життя

Послухай свого старшого брата, який аж три роки ходив у море під прапором Балі в марних пошуках себе.

Веселість завжди до печалі, і навпаки.

Ми приречені люди. Ті, хто залишається, завжди почуваються винними перед тими, хто пішов.

- Ти не звик не отримувати того, чого хочеш, Томмі. Тобі потрібний був мій паб, і ти забрав його. - Тобі за нього щедро заплатили. — Спочатку я отримав ультиматум, як і решта: або роби, або... І все одно, кумедна штука, адже всі в окрузі хочуть, щоб ти переміг. Думаю, це тому, що ти сукін син, але ти наш сукін син.

Коли ми любимо несвідомо, Риси нам милого обличчя, Всі недоліки швидкоплинні, Його красам немає кінця.

Тільки втілення у життя мрії дитинства може принести щастя.

Я був ненаситний. Люди, подібні до мене, завжди займали місця в першому ряді кінотеатру. Навіщо це було потрібне? Напевно, щоб побачити зображення першими. Найперші свіжі кадри, які ще не встигли досягти задніх рядів, і повернутися назад, переходячи від глядача до глядача, попутно зіщулившись до розміру поштової марки і в такому вигляді повертаючись до будки кіномеханіка.

У молодого піскаря розуму палата була. Почав він цим розумом розкидати і бачить: куди не обернеться — скрізь йому матюки. Навколо у воді всі великі риби плавають, а він менший; всяка риба його ковтнути може, а він нікого ковтнути не може.

Не бути тобі американцем. І не втекти від свого минулого. Це здається, що тебе оточують хмарочоси. Тебе оточує минуле. Тобто ми. Шалені поети та художники, алкаші та доценти, солдати та зеки. Ще раз говорю — пам'ятай про нас. Нас багато, і ми живі. Нас вбивають, а ми живемо та пишемо вірші. У цьому жахітті, у цьому пеклі ми дізнаємося один одного не за іменами.

Єдине, що тобі треба зробити, — викластись на межі можливостей.