життя

Слухайте. Чуєте шум вітру? Чуєте, як співають птахи? Це треба СЛУХАТИ. Перестаньте думати. Знаєте, як вода заповнює чашку? Вона приймає форму цієї чашки. Треба ні про що не думати. Треба стати НІЧИМ.

Том сказав мені, що мовчати за таких обставин дуже важко і що якби ми зараз розповіли все, що ми знаємо, то стали б героями, але ще більш героїчно зберігати мовчання, – може, тільки двоє хлопчаків з мільйона здатні на це.

— Я не п'ю, я більше не курю і я ніколи не зраджувала чоловікові, бо в мене його ніколи не було. — То що ж, значить, у вас зовсім немає вад? — Загалом, ні. Правда, у мене велика дупа і я іноді трошки прибріхую...

– Кальмари на шампурах – це ще гірше, ніж твоя ідея з рибним рестораном минулого року. — Дорога, пригадай, що говорили полковнику Харланду Сандерсу в п'ятдесят шостому:«Меню з курячих страв? Та ви збожеволіли!» Якщо так, тоді я готовий вважатися божевільним. Дорога, нашій славі ще заздритимуть у«Баскін Роббінсі»!

У Росії великий лише той, з ким я говорю, і доти, поки я з ним говорю.

Ні сили в тобі немає, ні мудрості. Але ж вибраний ти, а отже, доведеться тобі стати сильним, мудрим і доблесним.

Я зрозумів, що немає такого місця, яке було б таким гарним, щоб заради нього варто було кидатися життям. І таких людей, заради яких це варто було б робити, теж майже немає.

— Думаю, Толстой не погодився б жити у цьому похмурому районі! — Толстой не погодився б жити цього... року!

Куди ж підете і де зупинитесь, напоїте і нагодуйте жебрака, найбільше шануйте гостя, звідки б до вас не прийшов, чи простолюдин, чи знатний, чи посол; якщо не можете вшанувати його подарунком, то їжею та питтям: бо вони, проходячи, прославлять людину по всіх землях, або добрих, або злих.

Відкритими очима не побачиш те, що побачиш закритими.