життя

Мені здавалося, що це буде просто. Мені здавалося, що шпиль завершить кам'яну Біблію, стане кам'яним Апокаліпсисом. У своєму божевіллі я і не підозрював, що з кожним кроком мені буде дано новий урок і нова сила. І не було кому навчити мене. Я повинен був будувати, підкоряючись лише своїй вірі, не слухаючи нічиїх порад. Іншого шляху не було. Але при цьому люди притуплюються, як поганий різець, або зриваються, як сокира з сокирища. Я надто був поглинений своїм баченням, щоб взяти це до уваги, і, крім бачення, не потребував ні чого.

Пірати чекають, що ми на Чорній перлині поведемо їх за собою! І що вони побачать? Жалюгідний посуд з переляканими щурами. Ні! Вони побачать вільних людей і свободу, а ворог побачить спалахи наших залпів, почує брязкіт наших сталевих мечів і нарешті зрозуміє, на що ми здатні. Ми знайдете її працею і потім! Силою, даною нам! Сердець відвагою. Панове, підняти прапор!

Це безглуздо — розділяти людей на добрих та поганих. Люди бувають або привабливі, або нудні. (Безглуздо ділити людей на добрих і поганих. Люди бувають або чарівні, або нудні.)

У мене виникла потреба любити і бути коханим, а тому я уявив себе закоханим. Інакше кажучи, я зовсім подурнів.

Якщо я коштуватиму чогось пізніше, то стою чогось і зараз. Адже пшениця – це пшениця, навіть якщо спочатку люди думають, що це просто трава.

Яку сміливість треба мати, щоб одного ранку поглянути на себе в дзеркало і поставити собі питання:«Чи маю я право на помилку?» Виразно вимовити кожне слово... Яку сміливість треба мати, щоб подивитись життя в обличчя — і не побачити в ньому нічого стабільного, нічого гармонійного. І все зламати, розвернути — із чистого егоїзму? Звичайно, ні, хоча... Так у чому ж справа? Інстинкт виживання? Прозорливість? Страх смерті? Мужність бути відвертою із самим собою. Хоч раз у житті. Протистояти собі. Тільки собі. Собі одному –«Право на помилку» – простий вираз, лише кілька слів, але хто тобі скаже, чи є він у тебе? Хто, окрім тебе самого?

Двадцять три ратники, один карапуз, одна жінка і один пес - це не багато, але й немало, якщо ми триматимемося як один. А той, хто думає, що його власне життя дорожче за життя товариша, — сучий син і підла тварюка.

Це дуже важливо, щоб між тобою та рештою світу було скло. Плоский екран. Якщо скло є, все О'к. Можеш вважати, що життя – це просто кіно. Якщо ні, доводиться визнати, що твориться на світі задниця має якесь відношення до тебе... Якесь дуже серйозне відношення.

Але найбільше мене лякають маски. Личини, що він надягає. І маски, які надягаю я, щоб підтримати його маски. І ти, Метт, заради нього робиш те саме. Ми все це робимо заради нього і один заради одного. Маски з крові та плоті. Від кого ми ховаємось?

- Вона може вбити! - Я знаю. - Вона вбиває по-справжньому!