Антон Павлович Чехов

Будь—якому неподобству є своє пристойність.

У кожному з нас занадто багато гвинтів, коліс та клапанів, щоб ми могли судити один про одного за першим враженням або за двома—трьома ознаками.

І що тут приховувати чи мовчати, я люблю його, це ясно. Кохаю, кохаю... Це камінь на моїй шиї, я йду з ним на дно, але я люблю цей камінь і жити без нього не можу.

Якщо хочеш, щоб у тебе було мало часу, нічого не роби.

Те, що здається нам серйозним, великим, дуже важливим, — прийде час, — буде забуто або буде здаватися неважливим.

Щасливий той, хто не помічає, літо зараз чи зима.

Те, що ми відчуваємо, коли буваємо закохані, мабуть, є нормальним станом. Закоханість вказує людині, якою вона повинна бути.

В людині має бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.

Тоді людина стає кращою, коли ви покажете їй, яка вона є.

Гарне виховання не в тім, що ти не проллєш соусу на скатертину, а в тім, що ти не помітиш, якщо це зробить хто-небудь інший.