Артуро Перес-Реверте

... море - повна подоба життя людини. Як каже старовинна морська мудрість, рифи треба брати тоді, коли тобі на думку приходить питання; а чи не час взяти рифи? У морі ховається небезпечний і хитрий мерзотник, який, при всій своїй зовнішній дружелюбності, тільки й чекає, коли ти вчиниш помилку, щоб кинутися на тебе. Легко і безжально вбиває море необережних і дурних, і моряк може сподіватися - найбільше - на те, що море віднесеться до нього хоча б терпимо, не зверне уваги, не помітить. Море не знає милосердя, воно, як старозавітний Бог, ніколине прощає – хіба що випадково чи з капризу. Коли віддаєш швартові, слова«милосердя» та«жаль», як і багато інших, залишаються на березі.

— Люди взагалі дуже дурні, мріють тільки про те, що їм показують по телику.

— Ось годинник … І його треба зупинити. І ти, і я вчинимо, як будь-хто: візьмемо молоток і розіб'ємо їх. Але жінка цього ніколи не зробить. Як тільки вона до них дістанеться, вона розбере їх по гвинтику, розтрошить так, що ніхто і ніколи їх уже не збере. І час вони показувати не будуть... Їм нічого не варто випатрати сильного дорослого чоловіка одним жестом, посмішкою, словом.

Райдуга - міст, що з'єднує землю і небо. Коли настане кінець світу, вона обрушиться - після того, як диявол сяде на неї верхи.

На мою думку, безглуздо, коли люди намагаються приховати свій вік і виглядати молодше, ніж вони є насправді. Відмовлятися від своїх років це все одно, що відмовлятися від себе самого.

... весь світ - це корабель, який з гавані вийшов, але дороги назад у нього немає.

Вони тебе вбивають, а ти начебто продовжуєш жити, не знаючи, що вже давно мертвий.

Життя як гра. А книжки як дзеркало життя.

Війна — це нормальний стан людини.