Ельчин Сафарлі

Дядько Акім пише, що життя — це варіація твого власного всесвіту, і добре б у ньому позбутися шкідливих звичок. Об'їдатися солодким, курити, зловживати алкоголем очевидне. Але є звички, які набагато небезпечніші за захоплення тістечками. Наприклад, порівнювати себе з іншими, намагатися бути як усі, не любити своє тіло, вважати себе негідним кохання. «Від подібних думок навряд чи позбавишся назавжди, часом вони приходять до кожного. Страшно, якщо шкідливі думки стають життям.

Без чоловіка жінка втрачає сили та бажання, боїться рішень.

Її поцілунки застигали на моєму тілі, наче сніжинки на замерзлому вікні. Чомусь ставало холодно. Я зараз зрозумів. Прощальні поцілунки втрачають теплоту. В них остигла ніжність розлуки... В останню ніч вона дивилася на мене не так, як завжди. У погляді відчуження. Відчуження наперекір любові. Вона розуміла, що їй час, але всіляко відтягувала годину відходу. Боротьба душі та розуму. Розум переміг. Пішла. Я зараз зрозумів. У погляді перед розлукою немає туги. У ньому безмовний протест. Протестпроти себе самої. Почуття програють розуму. Найчастіше…

Океан, як душа людини, що думає, завжди хвилюється: або на глибині, залишаючись невидимим, або зовні, виплескуючи почуття.

Зрештою, немає правильного або неправильного вибору — є тільки твій вибір і його наслідки. А все це і є твій безцінний життєвий досвід. Можливість підйому на новий рівень приходить із прийняттям себе. Пригнічення марно, ще й неймовірно шкідливо. Тому потрібно познайомитися із собою справжнім, прийняти себе, пробачити та намагатися стати кращим. Для себе самого насамперед. Ми прийшли у цей світ виключно для щастя. Тільки щаслива людина розповсюджує навколо себе добро.

Люди приходять на землю заради однієї мети – навчитися любити. Собаки це з народження вміють, тож живуть менше за нас.

Нещасливе кохання — це як... біль у горлі. Цілком сумісна з життям, просто неприємно, але й не думати про неї неможливо. Допомагає ненадовго чай з лимоном і медом, а ще час і мовчання. Коли говориш, тільки болючіше стає — навіть дихання перехоплює.

Моря та океани – наші віддані слухачі.

Страх наближає те, чого ми бажаємо уникнути, але ще й отруює життя сьогодні. Потрібно жити без побоювань. Незалежно від того, що маєш.

Завтра вранці ми зрозуміємо, що жодна подія у житті не випадкова. Ми про це знаємо, але часто забуваємо, коли стикаємося зі складнощами. Страждати, відчувати себе жертвою, скаржитися на«важку частку» легше, ніж піднятися, подякувати Всесвіту і рушити вперед, далі.