Оповідання під екстазі

Екстазі змушує дуже дорого платити за кілька хвилин хімічної радості, яке воно дарує. Воно дозволяє увійти в кращий світ, у суспільство, де всі тримаються за руки і немає самотніх; воно змушує мріяти про нову епоху, в якій діє логіка Аристотеля, геометрія Евкліда, методи Декарта та економіка Фрідмана. Воно прочиняє вам все це, а потім раптом без жодного попередження захлопує прямо перед вашим носом двері.

Я все менше й менше розумів, що довкола твориться. Невже сучасне суспільство перетворилося на широкоформатний порнофільм просто неба? А може, я просто став прекрасним собою?

Якщо хтось вирішив, що мені належить колекціонувати оргазми саме в цей день, я буду останнім, хто буде чинити опір.

Чоловіки завжди знаходяться між колишньою та майбутньою, бо справжнє їх не займає. Їм краще сну від ностальгії до надії, від втрати до мрії. Ми завжди затиснуті між двома відсутніми жінками.

Мені хотілося, щоб її муки не припинялися до кінця днів, щомиті свідчивши про її незгасну любов до останнього подиху. Тому я її покинув.

Моя доля — не площа Злагоди, немає в ній ні світла, ні блиску, це для тих, хто важливіший. І п'ю я, щоб забути, що про мене забули. Живу без жодного сенсу.

З кожним днем ​​ми все більше страждаємо і рвемося один до одного. Ми ллємо сльози вже багато років. Але вона, як і я, знає, що нічого не можна змінити. Наш найпрекрасніший доказ любові — вічна розлука.

І серед ночі, коли і будинок, і сад, і степ спали в мовчанні, раптом чітко і ясно дивилися сумні, спокійні очі, і гостра туга впивалася в серце ; він сідав на ліжку і починав боротися, бо хотів життя, а не туги, і спогадів, і смутку.

Ми були найзакоханішою парочкою. Все обірвалося, тільки—но ми вирішили, що любов потребує доказів. Начебто просто займатися нею було недостатньо.

Насолода має одну важливу гідність: на відміну від щастя, вона існує.