Костянтин Георгійович Паустовський

— Нерви натягнуті з силою струни, — зауважив Грегорі. — А міцності в них не більше, ніж у павутинні.

Кожна хвилина, кожне кинуте ненароком слово чи погляд, кожна глибока чи жартівлива миль, кожен непомітний рух людського серця, так само як і летючий пух тополі чи вогонь зірки в нічній калюжі, – це крупинки золотого пилу. Ми, літератори, витягуємо їх десятиліттями, ці мільйони піщинок, збираємо непомітно для себе, перетворюємо на сплав і потім виковуємо з цього сплаву свою«золоту троянду» – повість, роман чи поему. Золота троянда Шамета! Вона частково видається мені прообразом нашої творчої діяльності. Дивно, що ніхто не дав собі труднощів простежити, як із цих дорогоцінних порошинок народжується живий потік літератури. Але, подібно до того як золота троянда старого сміттяра призначалася для щастя Сюзанни, так і наша творчість призначається для того, щоб краса землі, заклик до боротьби за щастя, радість і свободу, широта людського серця і сила розуму переважали над пітьмою і сяяли, як сонце.

У коханні тисячі аспектів, і в кожному з них — своє світло, свій смуток, своє щастя та своє пахощі.

Люди люблять розмірковувати про щастя. Але ніхто не знає, що найбільше щастя — у розумінні.

Не в моїх звичках вислуховувати непрохані настанови.

Тільки в уяві любов може тривати вічно, і може бути вічно оточена блискучим німбом поезії. Здається, я можу набагато краще вигадати любов, ніж випробувати її насправді.

Це був небалакучий чоловік, наляканий своїм минулим.

Найсильніший жаль викликає у нас надмірна і нічим не виправдана нестримність часу. Не встигнеш опам’ятатися, як вже блякне молодість і тьмяніють очі. А тим часом ти ще не побачив і сотої долі тієї чарівності, яке життя розкидало навкруги.

Здатність відчувати смуток – одна з якостей справжньої людини. Той, хто позбавлений відчуття печалі, так само жалюгідний, як людина, що не знає радості чи не має почуття гумору. Втрата хоча б однієї з цих якостей свідчить про непоправну духовну обмеженість.