Пауло Коельо

Я хочу залишитись божевільною, жити так, як я мрію, а не так, як хочеться іншим.

Відкрий на будь-якій сторінці книгу, подивися на руки людини, стасуй колоду карт, прослідкуй політ яструба в небі - неодмінно знайдеш зв'язок з тим, чим живеш у цю хвилину. І справа тут не так у самих речах, як у тому, що люди, дивлячись на них, відкривають собі спосіб проникнути в Душу Миру.

Але я пам'ятаю ту чудову мить, коли просте«так» чи«ні» могло змінити все наше буття.

Не думай про те, що розповідатимеш, коли повернешся. Час – це тут і зараз. Піймай мить.

Кожен з нас потребує любові. Кохання - це невід'ємна частина людської природи, така ж природна потреба, як їжа, вода, сон. І часто буває, що милуючись у цілковитій самоті прекрасним заходом сонця, ми думаємо:«Все це не має значення, якщо мені ні з ким розділити своє захоплення». У таку хвилину доречно запитати себе: скільки разів у нас просили кохання, а ми просто відверталися? Скільки разів самі не наважувалися наблизитися до когось і сказати прямо і відкрито, що закохані в нього? Стережіться самотності. Воно отруює чистіше найнебезпечніших наркотиків. Якщо здається, що захід сонцясонця більше не має для вас значення, змиріться - і вирушайте на пошуки кохання. І пам'ятайте, що властивість всіх скарбів духу — що більше ми готові віддати, то більше отримаємо у відповідь.

Постарайся знайти душевну рівновагу в ті хвилини, коли ти почуваєшся найменшою з людей. Нікого ні в чому не переконуй. Коли чогось не знаєш – запитай чи докопайся сама. Але, здійснюючи вчинки, будь подібна до річки, що безмовно струмує, відкрийся енергії. Вір – – просто вір. Вір, що ти можеш. Спочатку ти перебуватимеш у розгубленості і сум'ятті. Потім прийдеш до висновку: всі думають, ніби дурять. Всі люди, скільки не є їх на землі, схильні припускати гірше: всі бояться хвороби, вторгнення, напади, смерті - так спробуй повернути їм втрачену радість буття. Будь світла. Перепрограмуй себе так, щоб щохвилини приходили тобі на думку лише такі думки, які змусять тебе рости. Якщо впадеш у лють чи сум'яття, постарайся сама посміятися з себе. Смійся, регочу над цією стурбованою, пригніченою, тужливою жінкою, впевненою, що її проблеми – найважливіші. Смійся з цієї абсурдної ситуації, бо ти – це прояв Матері. А ще вір, що Бог – це людина, яка дотримується правил. Насправді більшість наших проблем зводиться до цього – до необхідності дотримуватися правил. Зосередься. Ти така, в яку віриш. Не варто повторювати, як усі, хто вірить у«позитивне мислення», що ти – кохана, що сповнена сил чи здібностей. Не треба собі твердити, бо ти й так це знаєш. А якщо раптом засумнівалась, – гадаю, що на цьому етапі сумніви мають виникати досить часто, – зроби те, що я запропонувала тобі. Замість того, щоб намагатися переконати себе, що ти краще, ніж думаєш, просто посмійся. Посмійся над своїми турботами та тривогами, над своєю невпевненістю. З гумором постався до нападів туги. Спочатку буде важко, але поступово звикнеш. А тепер повернись і йди назустріч всім тим, хто думає, ніби ти знаєш усе. Переконай себе в їхній правоті - бо всі ми знаємо все, просто в це треба повірити. Вір.

Щоранку — це шанс розпочати життя наново.

Єдине, що може внести світ у наші душі, це бути разом.

Замість того, щоб проклинати те місце, де ти впав, слід знайти те, на чому ти послизнувся.

Перестань постійно думати, ніби ти всім заважаєш. Якщо комусь не подобається, він сам поскаржиться. А якщо йому не вистачає сміливості поскаржитися, то це його проблема.