Тарас Григорович Шевченко

Свою Україну любіть. Любіть її…Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

Одна вона у нас така — уся співуча і дзвінка, уся плакуча і гримуча хоч без лаврового вінка.

Нічого кращого не має, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим.

Не нарікаю я на Бога, не нарікаю ні на кого.

Ну що б, здавалося слова…Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує!.. Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть меж люди!

За що ми любимо Богдана, за те що москалі його забули, в дурнії німфчики обули Великославного гетьмана.

Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?

Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.

Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..