Цезар задає Піту питання, чи має дівчина. Піт вагається, потім непереконливо хитає головою. — Не може бути, щоб такий гарний хлопець не мав коханої! Давай, скажи, як її звуть! - Не відстає Цезар. Піт зітхає. — Ну, взагалі-то є одна дівчина... Я люблю її, скільки себе пам'ятаю. Тільки... я певен, до Жнив вона навіть не знала про моє існування. З натовпу долинають вигуки розуміння та співчуття. Нерозділене кохання — ах, як зворушливо! — Має інший хлопець? - Запитує Цезар. — Не знаю, але багато хлопців у неї закохані. — Отже, все, що тобі потрібне, — це перемога: переможи в Іграх і повертайся додому. Тодівона вже точно тебе не відкине, - підбадьорює Цезар. — На жаль, не вдасться. Перемога... у моєму випадку не вихід. — Чому ні? — спантеличено питає ведучий. Піт червоніє як рак і, запинаючись, вимовляє: — Тому що... бо... ми приїхали сюди разом.