Серіал

Мій тато був антропологом. Єдиний син, на якого батько витратив свій час, був двохтисячорічний скелет етруського хлопчика. Я ненавидів цього хлопця!

А мій батько просто брав мене з собою в гінекологічний кабінет. Мені було так нудно, що я змащував вагінальної мастилом підошви своїх черевиків і уявляв, що я катаюся на ковзанах.

До того як я зустрів тебе, я навіть не міг уявити, що зможу провести життя всього з однією людиною, і ось тепер я не можу уявити і дня життя без тебе.

Я не божевільний у мене є довідка.

— Джої, ти не будеш їсти?!
— Я занадто пригнічений. Через 5 хвилин буду.

— Я випадково зіткнулася з ним учора ввечері.
— Де?
— У нього вдома...

— Де мій батончик?
— Ти його з'їв, милий.
— Цього я й боявся.

— Фібі, чому ти наділа шубу? А як же захист прав тварин?
— Я багато читала, і, до твого відома, норки — погані тварини.

У цій лабораторії немає іншого Бога крім мене.

— Сьогодні вона врятувала мене кулею, яку принесла нам. Вона живе всередині нас і Віндмарк нічого не може з цим зробити, бо наша любов тепер непідвладна часу та простору, навіть для них. Я знаю що наші серця розбиті і нам боляче, але це і робить нас людьми.
— Емоції це наша слабкість.
— Ні Пітере, це наша міць. Тому що, це єдина річ якої у них немає.