Борджіа

— Райське блаженство чи вічні муки пекла, що вибираєш? — Пекло зараз у цьому місті. Рай, на вашу ласку, перенесли в інше місце.

Потрібно вміти чекати. Помсти можна чекати все життя, вона не вмирає.

- Ах ти брехлива повія! — Я така, якою ти мене створив, кардинале Борджіа!

Вночі я такий, яким хочу бути, а вдень... удень я такий, яким маю бути.

— Вони всі бояться вашої помсти. — Виходить, вони вже програли. Чим більше я дізнаюся про своїх генералів, тим менше їх поважаю. Візьмемо, наприклад, Вітеллі - блискуча репутація, але в ньому немає відваги, він готовий вражати лише беззахисних.

Люди не відчувають особливої ​​симпатії до того, у кому бачать своє відображення.

— Отже, Господь за це помститься? — Звісно, ​​з нашою допомогою!

Відданість венеціанців схожа на воду з їхніх каналів: вона коливається з кожною фазою місяця.

— Що в тебе в роті? — Це сигара. — Не какашка? — Ні! — Пахне також.

На праху колишнього народжується майбутнє.