Чезаре Борджіа

Мені не потрібне місце, де я можу сховатися, мені потрібна земля під цвинтар для моїх ворогів.

— Побачиш, каталонець, вони прийдуть по тебе. Може я програв, але тобі ніколи не виграти. Незабаром тебе або випроводять з Італії, або зловлять. Твоя влада - міраж, твоє ім'я - бруд. — Ось усе, чого ти колись бажав. Можеш дихати, жерти і трахати скільки завгодно своє золото. А потім подумай, як твоя жадібність призвела тебе до втрати герцогства та смерті твоїх синів. А ще твоєї онуки — моєї Лукреції. Твоя кров назавжди змішалась із кров'ю Борджіа. І дуже скоро ці багатства зжеруть тебе зсередини, як Мідаса — короля, чий дотик перетворив його дочкуу холодне безсердечне золото.

- По-твоєму, на ді Калабрія нападуть знову? — Що не закінчено за вечерею, можуть завершити за сніданком.

- Все в руках Божих. — Все в руках колегії кардиналів, мамо. А це не одне й те саме.

Жорстокістю можна підкорити місто, але правління не буде довгим. Тиранія народжує відчай, відчай народжує бунт, а бунт народжує нового тирана.

— Ми починаємо нове життя, народжене у старій. Не забуваючи її, але залишаючи позаду. Давай же попрощаємось із нашим минулим. - Ні, я не готова. - Я теж. Але майбутньому все одно.

- Ах ти брехлива повія! — Я така, якою ти мене створив, кардинале Борджіа!

Вночі я такий, яким хочу бути, а вдень... удень я такий, яким маю бути.

— Вони всі бояться вашої помсти. — Виходить, вони вже програли. Чим більше я дізнаюся про своїх генералів, тим менше їх поважаю. Візьмемо, наприклад, Вітеллі - блискуча репутація, але в ньому немає відваги, він готовий вражати лише беззахисних.

— Отже, Господь за це помститься? — Звісно, ​​з нашою допомогою!