час

— У нас у Нью-Йорку вбивства відбуваються без участі привидів та привидів. - Ви далеко від Нью-Йорка, констебль.

Люди голос серця найчастіше заглушує голос розуму.

Хіба може звичайна людина стати чарівником, полетіти на іншу планету або вирушити в далеку подорож — в інші країни, на безлюдні острови чи навіть крізь час, минуле чи майбутнє? Я відповім: "Звичайно, і дуже легко!" Для цього йому достатньо лише взяти до рук гарну книгу.

Іноді настає час для розумного, коли немає іншого виходу, крім спалити за собою всі мости. Коли треба йти до кінця, не боячись нікого й нічого. Навіть, якщо потрібно зійти на багаття. Навіть якщо всі навколо вважатимуть тебе зрадником та вбивцею. Важко це опинитися в такій ситуації. І тут головним залишається честь. Те, що ти думаєш про себе сам. Не хтось, а ти. Саме ти сам.

XIX століття не любило химер. У своєму догматизмі він часто відкидав ідеї, які наступне наше століття приймає, живить і перетворює на дійсність.

Раніше кіно знімали зовсім не таке, як зараз. Воно було наївніше, але водночас і глибше. І людяніше, чи що. У старому кіно смерть - це завжди трагедія, навіть якщо вмирає якийсь другорядний, зовсім непомітний персонаж. А в кожному другому сучасному фільмі мало не гори трупів і нікому їх не шкода. Ні глядачам, ні героям...

— Може, на«ти» перейдемо? — А на літній час не хочеш перейти?

— Чи можна одночасно пишатися і горіти від гніву? — З дітьми завжди так, мілорде.

Найважливіша частина тижня - це вихідні.

Зовнішній бік людини лише частково представляє її внутрішній світ.