час

Хороші часи сьогодні – сумні думки завтра.

Відповідальність лежить в основі процесу перетворення хлопчика на чоловіка.

Думав я про духа святого і про Ісуса:«Навіщо нам треба звалювати все на Бога та на Ісуса? Може це ми людей любимо? Може, дух святий – це людська душа і є? Може, всі люди разом і складають одну велику душу, і частинку її знайдеш у кожній людині?

Ти казав, що іноді ми так багато часу витрачаємо, намагаючись відгородитись від поганого, що в результаті пропускаємо все добре.

Можливо, кара полягає в тому, що в людини в ту мить, коли вона перетинає межу вічного мороку, зберігається ясність думки?

— Я поїду з тобою! — Ти знаєш, скільки мені коштуватимуть два квитки до Рейк'явіка? — Тобі це по кишені. (вказуючи на 4 великі банки—скарбнички з дрібницею)

— І скільки ж разів він випадав із вікна? — Точно не можу сказати. Я з рахунку збився.

Всі суперечки ростуть з плутанини, і всі суперечки — марна трата часу, якщо, звичайно, у ваші цілі не входить створювати плутанину і даремно витрачати час.

Коли я один і всі фібри моєї душі тремтять від музики, коли строкаті, безладні звуки складаються в акорди і, нарешті, виливаються в мелодію, задум якої розкриває мені всю мою сутність, коли серце починає шалено битися в унісон з цією мелодією, коли божественні сльози туманять мої в цю хвилину невидимі смертні очі, — тоді я часто думаю: великий дурень, чому ти не віддаєшся наодинці неповторному блаженству, а, покинувши свою усамітнення, поспішаєш до цього страшного натовпу, що називається публікою, щоб домогтися її визнання, що абсолютно нічого не говорить. і цим заручитися безглуздим дозволом вдосконалювати свій талант композитора?

Ми народжені для страждань. Ні, важка доля. Невже все вирішено? Передбачення — це не доля, ми вільні обирати свої шляхи, і водночас доля стверджує, що ми не вільні у цьому. І якщо доля існує, чи є у нас вибір?