дівчата

Раніше Тося була чомусь впевнена, що, як тільки їй освідчуються в коханні, все життя її одразу зміниться. А тепер вона побачила, що все залишилося як і раніше: з байдужим залізним гуркотом котилися колеса під підлогою платформи, по сторонах дороги в густих сутінках мелькали темні ялинки і сірі розпливчасті берези. І навіть власний Тосин палець, порізаний сьогодні на кухні і зав'язаний ганчірочкою, так само, як і до визнання Іллі, мерз у рукавиці.

Соромлячись заношених нудно-зелених спецівок, збилися в купу сосни та їли, а рідкі листяні дерева красувалися серед них недовгими іменинниками. У яскравих дорогих вбраннях хизувалися наскрізні берези. Заклично алеліли осінки, що розбагатіли до зими сумниці. Наче опалений полум'ям, горів на сонці багато прикрашений самотній клен - улюбленець осені.

На перехресті Ілля звернув було вліво, а Тося махнула портфелем праворуч і сказала: — Так коротше. - А так довше! — обізвався Ілля, відібрав у Тосі портфель і махнув ліворуч. Тося подумала-подумала і, вирішивши, що довгий шлях іноді буває кращим за короткий, пішла за Іллею.

— Як вам, дівчино, не соромно? — Ви знаєте, може, це й жахливо, але не соромно.

Тося самолюбно закусила губу і скинула гостре дівчаче підборіддя. — Не в речах щастя! — Знаєш, дівчино, — примирливо сказав комендант, — без них теж нема повного щастя...

До чоловіка плітка не липне. Це вашій сестрі боятися треба!

— Так... Умила вона тебе! — Подумаєш, теж мені постать! — Фігури може бути й немає, а характер очевидний.

Красиві дівчата і жінки рідко бувають одні, зате часто вони бувають самотніми.

Коли я стану головнокомандувачем, я примушу всіх дівчат носити міні-спідниці!