людина

Усі люди, всі люди.

Сумнівне та помилкове поділяє тонка лінія. На жаль, щоб її побачити, потрібно бути мудрецем.

Ми страждаємо, ми мріємо про щось, а потім це виявляється фальшю, дурницею. І стає зрозумілим, що зусилля абсолютно не коштували жертв. І тоді у фінальний момент ми буваємо розчаровані. Так що, можливо, варто, прибігши першим, зупинитися біля стрічки, не обірвавши її.

Речі, від яких хочеться померти відразу, зараз же, не сходячи з місця, згодом стають швидкоплинними спогадами. Навіть ніби й не твоїми, а ніби прочитаними у книзі про чуже життя.

Якщо ти ненавидиш, значить, тебе перемогли.

Давай так, ти закриваєш рота, або я заб'ю тобі твої зуби в горлянку, щоб ти сам заткнувся.

— Він мене ненавидить. — Ні, це не ненависть, це — Ти мене покинула, і я занадто крутий хлопець, щоб це показати.

Сидячи на зраді - хрін ми що змінимо!

Той, хто воює з кривдником, завжди переможе. Результат немає значення. Адже це не змагання, це позиція!

Скажіть мені, не звуки чи поцілунку Дають свою гармонію хвилі? І соловей, чарівно сумуючи, Про що співає в темряві та тиші? Скажіть мені! Скажіть мені, навіщо так серце б'ється І дивне мені бачиться уві сні, То сум у мені холодна проллється, То я горю в тяжкому вогні? Скажіть мені!