людина

— Просто цікаво: яку частину тіла ми шукаємо? — Я якось не думав про це... — І що, коли вбивця все ще тут? — Про це я теж не думав...

Я ненавиджу снідати. І брехати. І ще війну.

Думи сумні... Немає їм кінця, - Так уночі осінньої Зграї гусей З криком летять і летять...

Парфумер творить чудеса, він наполовину алхімік, вважають люди – тим краще! Про те, що його мистецтво — ремесло, як будь-яке інше, знав тільки він, і в цьому була його гордість.

Вони лежали в комірчині Метью, слухаючи Джона Леннона, а весь Нью-Йорк божеволів від Вуді Аллена. Метью нехтували його історії невротиків, зайнятих копанням у своїй розбещеній душі, вважаючи, що це і є свобода духу. Тільки в божевільному Нью-Йорку таке явище могло зрости у суспільну силу.

Чоловік має бути головним у сім'ї — хоч на Сході, хоч на Заході. Але не настільки головним, щоб командувати дружиною, змушуючи її марширувати. Розумний голова сім'ї має дружину берегти.

Відпочинок, спокій, тиша, самотність. Схоже, таку розкіш можуть собі дозволити тільки дуже багаті, адже це нічого не варте. Дивно, що так важко цього досягти.

Ти належиш мені, я зробив тебе своєю, і в жодній казці немає жінки, за яку билися б довше і відчайдушніше, ніж я бився за тебе із самим собою. Так було з самого початку, так повторювалося знову і знову, і так, мабуть, завжди буде...

Якби змій був забороненим, Адам і його з'їв би.

Все було тихо, вичікувально тихо, здавалося, що тиша не витримає і ось-ось розсміяється.