людина

То був добрий хлопчина років сорока. "Ну і ну! - сказала Софі. — Ще сьогодні вранці я вирішила б, що він старий! Треба ж усе, виявляється, залежить від того, як подивитися!»

— Розкажіть, що до чого у цих документах? — Так, я купив статую в одного пана на приватному аукціоні в Лондоні, а він одержав її у спадок від дядька. Той придбав її тут, у лаві Цюріха, що закрилася тридцять років тому. Вони купили статую в Дамаску, у п'ятдесяті роки. - Лондон 2017-й, Цюріх 1983-й, Дамаск 1956-й. Як так сталося, що всі документи надруковані на одній машинці? На вашій!

Адже кожен не проти володіти тим, чого він не вартий.

Для того, щоб убити, не обов'язково носити зброю.

Чим менше жінка любить чоловіка, тим дорожче доводиться платити за її любов.

- Як ся маєш? - Добре, а ти? - Прекрасно. — Келих вина. Найбільший! - Віскі. Подвійний!

- Ще він сказав... слово на літеру "Н". — Сестро, передайте цьому пахучому шматку«Д», що я повішу його за слово на літеру«Я».

— У вашій роботі є ризики, тяжкі сторони. Але, будь-що, справа має тривати. Швидко розповідаю? - Ні, швидкість це добре. Збиває людину з ніг. — Отже, ти мене надув, я тебе. Міг би померти я чи ти, але ніхто не помер. Ми робимо справу. Ти робиш справу. Ти оплачуєш рахунки. Я сплачую рахунки. Я пояснив? - Абсолютно. — Тоді ми не в образі? — А чому маємо бути? Місяць, що приходить, Місяць — місяць, який над нами. Я фермер, дбаю про свою ферму.

— А гаразд. Ходімо. Мені завжди, знаєш, було цікаво, як виглядає світ, якщо тобі згорнуть шию і голова стирчить задом наперед і потилицею вниз.

Справжній чоловік завжди відповідає на дзвінки мами.