людина

Долі людські примхливі, як хвилі моря, вони шумлять, вирують, з хвилину іскряться на сонці, усміхненому ним, потім зі стогоном розбиваються об стіну — і настає ніч і забуття.

- Фуфа, чому ти завжди підходиш до вікна, коли я починаю співати? — Я не хочу, щоб сусіди подумали, ніби я тебе б'ю!

— Я подумала, чи може зробити йому пам'ятник? Хоча я знаю, що не маю права, ми з ним не були чоловіком та дружиною. — А ми не були сином і батьком, але біль від цього не меншає. І виносити її не легше.

Головний недолік підсвідомих вчинків у тому, що вони незрозумілі собі самому.

Якщо світ не потребує тебе, це ще півбіди. Біда – коли ти не потребуєш світу.

Самопожертву слід було б заборонити законом — воно розбещує тих, кому приносять жертву. Вони завжди збиваються зі шляху.

Ну чому людина стає ізгоєм лише за те, що вона не тупа і не витрачає час на якісь безглузді та безглузді речі?

– Твоє місце – поряд зі мною! І так буде завжди. - Ти про що? Він почервонів, бліді щоки яскраво спалахнули. - Я про те, що... Тесса Грей, ви честь вийти за мене заміж?

І хоча люди дурні та жорстокі, дивіться, який прекрасний нині день...

Вони жили недовго і нещасливо і померли одного дня в страшних конвульсіях.