людина

Ніщо не виснажує тіло і душу людей так, як виснажують тужливі думи. І ослабли люди від дум...

Іноді настає час для розумного, коли немає іншого виходу, крім спалити за собою всі мости. Коли треба йти до кінця, не боячись нікого й нічого. Навіть, якщо потрібно зійти на багаття. Навіть якщо всі навколо вважатимуть тебе зрадником та вбивцею. Важко це опинитися в такій ситуації. І тут головним залишається честь. Те, що ти думаєш про себе сам. Не хтось, а ти. Саме ти сам.

— Хлопчики, запрошую на чай із плюшками о восьмій вечора. Правда, плюшки черстві. — Пожвавлювати померлих – наша спеціалізація. Будуть твої плюшки, як новенькі. — Навіть уявити страшно! - Чому? — Живі плюшки, що звиваються в руках і впираються, просять їх не їсти і кричать не своїм голосом:«Ми всі помремо!» Брр…

Німці в таких розмірах не крадуть, їм дивно, що можна так беззавітно красти. Нам теж дивно, але крадемо.

Життя - це найкрасивіша пісня.

Істинно віруючий подібний до бджоли: він не споживає нічого, крім доброго, і не віддає нічого, крім доброго.

Деякі з наших сучасників намагаються навчити нас, що з них досить і мало читачів, аби багато було покупців.

Розлуку в усьому бачу: вона в очах твоїх сумних. Розлуку по всьому я чую: твій голос слабший і глуше. Розлуку по всьому вдихаю: ти пахнеш скошеним лугом. Розлуку в усьому відчуваю: твої знесилені руки. У всьому передчую близькість розлуки, розлуки, розлуки.

- Роне, ти чудово знаєш, що ми з Гаррі виросли серед маглів, і нам у дитинстві читали інші казки: "Спляча красуня", "Попелюшка"... - Це хвороба така?

Сором'язливість і брак мови – це дві гілки віри, а грубість і пихатий мови – це дві гілки лицемірства.