людина

— Ти шкодуєш, що не одружився з Сарі? - Звичайно ні, ми в дитинстві бігали з нею голяка! Вона просто як... ну, як частина краєвиду!

Я, мабуть, один із тих хворих на нарцисизм, які починають цінувати щось тільки тоді, коли цього вже немає.

Якщо вже мріяти, то по-великому.

Я не ходив у кіношколу, я ходив у кіно.

— Порізався, коли голився? - Так. - Бритва стара? - Обличчя старе.

- Хто тобі все це дав? — Мартіне, хазяїн ресторану. — Треба йому подякувати. — Я йому подякував, — сказав хлопчик, — ти вже не турбуйся. — Дам йому найм'ясистішу частину великої риби, — сказав старий. — Він допомагає нам не вперше? - Ні, не перший. — Тоді однієї м'ясистої частини буде замало. Він нам зробив багато добра.

Я сподіваюся, що кожен рано чи пізно усвідомлює, як важливо берегти внутрішній світ інших, не тупцювати в ньому в брудних черевиках, не кидати недопалки, не начхати в найдорожче. У людині має бути своєрідний фільтр, через який потрібно пропускати всі думки, перш ніж їх озвучувати. Негатив – убік, як кавову гущавину, а от чистий, міцний напій позитивної енергії, що бадьорить, вже можна акуратно розливати по тендітних порцелянових чашках людських душ.

— Я тільки-но погодилася танцювати з містером Дарсі?! — Не маю сумніву, що ти знайдеш його дуже люб'язним! — Що мене зовсім не влаштовує! Адже я поклялася його вічно зневажати!

У Росії часто була така влада, яка могла утримати країну. Була б інша влада – не було б Росії.

Не зли мене - уб'ю!