людина

Її математика та її історія. Енріке подумав, що разом вони становили непогане рівняння: його сума була набагато більша за окремі доданки.

Я ніколи не стою, якщо маю можливість сидіти, і ніколи не сиджу, якщо маю нагоду лежати.

1980—й. Світанок. Розплющую очі. Ой... я знову прокинувся. Від ліжка страшенно смердить, але це запах будинку. Запах притулку. Дратує інше: простирадла ніби кришаться і розпадаються, і крихти дряпають шкіру. І ось воно, сонце. Суворо за розкладом. Порожнє і самовдоволене світло б'є в очі. Такий потворний. Як наглядач у тюрзі. Він мене бісить. І втомлює. Знову така втома — знову.

Проблема в тому, що у кіно всі надто ідеальні. Ідеальний лиходій. Ідеальний гарний хлопець. Це так нудно. Я закликаю акторів не здаватися краще, ніж вони є насправді.

Усі люди винні перед матір'ю, яка втратила на війні сина, і марно намагаються виправдатися перед нею протягом історії людства.

— Мій дорогий містере Беннет, мене більше не засмутить жодне ваше слово. — Ви мене засмутили.

Не вірте розповсюдженим прислів'ям, що, мовляв,«було і колишнім поросло». Минуле впивається в тебе немов кігтями, не відірвеш.

Самотність легше переносити, коли ти щасливий.

Весь світ тримається на балансі. Темрява і світло, добро і зло, шоколадне та арахісове масло.

Копатися у смітті не соромно, хлопче. Соромно бути від цього щасливим.