людина

— Дуже шкодую, Фаїно Георгіївно, що ви не були на прем'єрі моєї нової п'єси, — похвалився Раневський Віктор Розов. — Люди біля кас влаштували формене побоїще! — І як? Чи вдалося їм отримати гроші назад?

Такі вже люди. Чим сильніше вони бояться, тим дурніші стають. Страх зменшує мозок.

— Це не твоя справа — злитися на бабусю. — Але що я можу вдієш, якщо все одно злюся. Як можна бути такою божевільною? І чому мені ніхто не розповідав, як усе було насправді? І чому тепер, коли я все знаю, я все одно так шалено за нею сумую?!

Приголомшлива панночка. Чи я її вб'ю, чи я в неї закохаюся!

— А хіба психологія роботів так відрізняється від людської? — Величезна різниця. — Вона дозволила собі холодно посміхнутися. — Насамперед роботи глибоко порядні.

Дивне відчуття, коли насправді щось відбувається так, як ти собі це уявляв.

Пізніше, з незрозумілих причин, хтось застрелив цього молодого президента, коли він їхав машиною. Ще за кілька років хтось застрелив його молодшого брата на кухні, у готелі. Небезпечно бути братами.

Мені не потрібне ліжко, щоб довести свою жіночність. Я можу бути сексуальна, просто зриваючи яблука з дерева або стоячи під дощем.

Я вірю в смерть, руйнування, хаос, гидоту і жадібність.

Вмирати не страшно. Страшно, коли випадаєш із реальності. Або, коли реальність викидає тебе.