людина

Будь складніше, і від тебе відстануть ті, хто простіший.

— Що ви робите? - Я йду. — Ви ж шукаєте привід, щоб лишитися. - Шукаю. Чи не знаходжу. — А я не можу знайти привід, щоб затримати вас. Що робити?

Помовчіть, хто там чогось бачив. Помовчати! Ви бачили щось там. Безсовісна сидиш тут, фігуристка. Провал іде, ви Майдан готуєте. Ми вийдемо тільки, щоб вас не було тут у Думі. Та замовчати треба, сидіти. Лідер партії виступає. Сидить і весь час мені мозок компостує, безсовісна. Помовчіть!

Не вбивайте мене! Бо якщо мене вбити, то я... помру...

Сильному немає потреби звертати увагу на нібито образливі слова слабкого.

Ніколи, ніколи ні про що не шкодуйте - Пізно почали ви або рано пішли. Хтось хай геніально грає на флейті. Але ж пісні бере він із вашої душі. Ніколи, ніколи ні про що не шкодуйте — Ні втрачених днів, ні згорілого кохання. Нехай інший геніально грає на флейті, Але ще геніальніше слухали ви.

- Ні, докторе Кокс, ви самі зробите всю свою роботу! А коли зробите, я подумаю — назвати вам пів дитини чи ні. - Барбі, таке відчуття, що ти нарешті зробила операцію і вставила собі хребет.

— Ти дуже... впевнений у собі, — посміхнувся Луї, мимоволі підводячи брови. — А чому я не повинен бути певен? – широко посміхнувся. І справді, чому ні.

Бабуся не веліла мені грати в карти. Вона сказала пошепки:«Негайно кидай ці погані карти! Дві пари і валет, - дурень ти такий собі! Адже в нього масть на руках!»

До мене, упири! До мене, вовкулаки!