людина

Марнославство і надмірна зарозумілість змушують нас підозрювати оточуючих у зарозумілому до нас відношенні, що часом вірно, а часом - ні.

Правду небезпечніше приховувати, аніж знати.

Часом життя стає абсолютно безглуздим і непередбачуваним.

Зовні листя опадало з дерев, усередині ми більше не надавали значення правді такого роду.

Людей будуть знаходити мертвими прямо у навушниках.

Репутація створюється все життя, руйнується за кілька секунд.

Жінки. Часом їм треба тільки виговоритися і поплакати, і вони знову ні в чому не бували.

Станція Нагутська, Ставропольський край. Ти - дівчина російська, Поцілунок мені дай. Там, де колоситься жито, Де вівса поля, Станція Нагутська, Батьківщина моя.

Природа, у сенсі слова, не загине. Вона вже загинула. Газони, парки, канали, співвідносні з потребами людини і виступаючи у функції природи не мають самостійного значення. А отже, і буття. Природа перетворилася на довкілля.

Смерть трапляється зі ста людьми зі ста, не з дев'яносто дев'ятьма, а зі ста людьми. Чи варто через неї переживати, якщо настане момент, коли вона до мене постукає і скаже:«Ну що ж, час!» Я думаю, найстрашніше — це коли вона до мене постукає, а я, озирнувшись на своє життя, дуже шкодуватиму, що в мене була можливість, а я не ризикнув.