людина

Найвитонченіша хитрість диявола полягає в тому, щоб запевнити вас, що його не існує.

Досить зазирнути у вічі і там все написано. Кожен чимось одержимий, ви знаєте? Головне, не брехати собі щодо того, що діється тут [у голові], у замкненій кімнаті.

У худий торбинку поклав житнє хлібо, Я йду туди, де пташиний дзвін. І бачу над собою синє небо, Косматий хмару і високий крон. Я вдома тут. Я тут прийшов не в гості. Знімаю кепк, одягнений набік. Веселий пташок, помахуючи хвостик, висвистує мій вірш. Зелена трава лягає під ногами, І сам до паперу тягнеться рука. І я шепочу тремтячі губами: «Велик могутнім російської мови!»

Нахабство треба гасити спокійніше, ніж пожежа.

Ви ж знаєте нас, творчих людей, нам аби не працювати.

Нам життя - копійка, зате і проводимо її добре.

Мовчи. Дивись на зірки та цінуй те, що ти живеш.

Чи не слід раз назавжди відмовитися від усякої туги по батьківщині, від усякої батьківщини, крім тієї, яка зі мною, пристала як срібло морського піску до шкіри підошв, живе в очах, у крові, надає глибини і далечі задньому плану кожної життєвої надії?

— Як вам, дівчино, не соромно? — Ви знаєте, може, це й жахливо, але не соромно.

Сьогодні добрий день для смерті.