людина

Слави позеркою, вискочкою, святою, Оспорюй, здавай порожні бланки, Але складності не здай їм ні фаланги, Ні коми.

Тимчасове житло найпостійніше.

О ні, мені життя не набридло, Я жити люблю я жити хочу, Душа не зовсім охолоніла, Втративши молодість свою. Ще зберігаються насолоди Для цікавості моєї, Для милих снів уяви, Для почуттів всього.

Покажіть мені людину без его, і я покажу вам лузера.

— Вид у вас аж надто замучений. — Замучишся, коли ніч на ланцюгу повисиш. - Вас що, катували? — Але я їм нічого не сказав... — Він і не знав нічого, як і я.

- Слухай, зроби одну річ - там у мене за корсетом є ніж. — Стривай-но, у тебе є ніж... і пістолет? Навіщо тобі все це? — Ее... щоб захищати свою честь. — А на неї хіба хтось зазіхає?

Люди — найуразливіше місце будь-якої системи безпеки.

Ви не маєте бути героєм. Герої роблять дурниці та гинуть.

Майже щоночі я їм шоколад! Я постійно прокидаюся в шоколадних крихтах, вони по всьому ліжку і це зводить з розуму мою дівчину. Шоколад — це здорово, бо ти можеш прокинутися і вхопити пару скибочок... Типу, коли захочеш перекусити серед ночі.

…прихованість, віра в себе і шафа, забита скелетами.