людина

Мені не потрібні домашні тварини. У мене і так є щось набридне і пухнасте, яке помре, якщо про нього не дбати. Це ти.

Чи любила я його? Чи я просто звикла до болю, до вишуканого болю очікування чогось недосяжного?

Люди повинні навчитися злітати, навіть якщо крила зламані. Потрібно лише захотіти – відірватися від землі, звестися назустріч самому собі.

Але якщо ти справді когось або щось любиш, віддай все, що в тебе є, і навіть усього себе, і не дбати про решту…

Я обережно ставлюся до всіх цих«бути» і«не бути». Адже між ними лише одне«або».

Ми чекали та чекали. Разом. Не знає, чи психіатр, що очікування — одна з тих речей, які зводять людей з розуму? Все життя люди чекають. Чекають нового життя, чекають смерті. Чекають у черзі за туалетним папером. Чекають у черзі за грошима. А якщо грошей немає, чекають у чергах довше. Чекаєш, коли заснеш, а потім чекаєш, коли прокинешся. Чекаєш весілля і чекаєш розлучення. Чекаєш дощу, чекаєш, коли він скінчиться. Чекаєш їжі, а потім знову чекаєш їжі. Чекаєш у приймальні у лікаря разом із психами і побоюєшся, що ти один із них.

Техніка технікою, але ліфт ламається частіше, ніж сходи.

- Ні, докторе Кокс, ви самі зробите всю свою роботу! А коли зробите, я подумаю — назвати вам пів дитини чи ні. - Барбі, таке відчуття, що ти нарешті зробила операцію і вставила собі хребет.

Людське життя можна висловити декількома вигуками; ба, ба! ах, ох! ой! фу! тьху!

Людина вірить у двох випадках: коли вона дійсно вірить і коли потай відчуває, що недовіра порушить її душевний стан.